ФонтарЪ — український фензін про панк, DIY-культуру, альтернативну музику, контркультуру, сквоти, графіті, андеґраунд, вуличне мистецтво та соціальний спротив. Ми публікуємо інтерв’ю з гуртами, рецензії на альбоми та фільми, історії з панк-сцени, репортажі з концертів, огляди фензінів, статті про мистецтво і культуру. Фензін видається з 2007 року. Архів номерів, культурна спадщина, голос неформалів.
ФонтарЪ №58 (2018) — український DIY-фензін, присвячений символам і культурним кодам. У випуску три великі статті:
Ернесто «Че» Ґевара — революціонер і культовий символ ХХ століття. Біографія, ключові ідеї, вплив на молодіжні рухи та трансформація образу в попкультурі, футболках, постерах і масовій культурі.
Шипи в культурі — від середньовічних обладунків до панк-року й сучасної моди. Шипи як символ агресії й свободи: від панків та метал-сцени до дизайнерських колекцій.
Шнурки як код — кольори шнурків у панк- і скінхед-субкультурах 80–90-х років. Значення для антифашистів, неформалів і альтернативної молоді. Приклади з України та світу.
«ФонтарЪ» зберігає дух DIY: чорно-біла естетика, самвидавний стиль, документальна точність. Видання про українську контркультуру, андеграунд та молодіжні рухи.
«ФонтарЪ №57» (2018) — випуск про український анархізм: від пізнього СРСР до кібер-активізму. PDF, 44 с., A5.
Обиватель звик чути слово «анархія» як лайку, як щось хаотичне і деструктивне. Але за ним — десятиліття пошуку свободи, бездержавності й самоврядування. Український анархізм — це не лише образ Нестора Махна на старих плакатах і радянські страшилки про «бандитів». Це цілі покоління людей, які від початку 1980-х і до сьогодні пробували жити інакше: без вождів, без партійної дисципліни, без начальників.
Цей номер — спроба простежити шлях українського анархізму від підпільних гуртків у пізньому СРСР до нових постанархістських практик 2010-х. У ньому є місце для тих, хто тримав самвидав і розповсюджував заборонені книжки у вісімдесяті; для тих, хто виходив на вулиці дев’яностих із чорними прапорами; і для нових груп, які після Майдану будують кооперативи, сквоти, культурні центри чи волонтерські мережі.
Ми покажемо, що анархізм в Україні — це не музейна ідеологія й не примха істориків. Це живий досвід: фестиваль «День Незалежності з Махном» у Гуляйполі; постаті, які ризикували свободою й життям, як Олександр Кольченко; художники й активістки, що піднімали питання війни, тіла і свободи, як Давид Чічкан чи колективи «Чорної райдуги». Анархізм — це про відповідальність і довіру, про «роби сам» і «роби разом». Історія не завжди переможна й гучна, але вона є — і варта того, щоб її почули саме зараз.
ФонтарЪ №55 (2018) У випуску: тексти про
Урсулу Ле Ґуїн та Філіпа Діка — утопія, анархія, гендер, свобода, параноя і постправда; контркультура,
самвидав, андеграундна сцена України.
Цей номер присвячений Урсулі Ле Ґуїн та Філіпу Діку. Есе та огляди про
«Ліву руку темряви», «Знедолених», параноїдальні світи Діка та вплив фантастики на
українську контркультуру. Залишаємось вірні DIY-естетиці: ч/б верстка, самвидав, Полтава
андеграунд.
У цьому випуску — чотири глибокі матеріали, присвячені незалежному мистецтву, локальній сцені та культурним ініціативам Полтави.
«Арахнофобія: між фобією й свободою, між темрявою й світлом» — велика документальна розповідь про полтавський гурт «Арахнофобія» та його засновника Валерія Власенка. Біографія, фестивалі, символізм, DIY-етика.
«Колосальний мотофест» — репортаж про перший байкерський фестиваль у Петрівці, організований Moto Racers Poltava. Музика, сімейні заходи, патріотизм і байк-культура.
«ДуСт: неформальне мистецтво 90-х» — огляд виставки в галереї JUMP, присвяченої андеграундній творчості Полтави 90-х років. Фото, інсталяції, спогади учасників.
Самвидав «Гораздо» — згадка про локальний журнал, що об’єднував редьї-мейд арт, філософську лірику й касетну графіку. Автори: Толік Волік, Олег Гаврилюк, Андрій Боркунов.
У цьому номері ми пишемо про гурт «ДельТора»: зміни складу, особливості концертної діяльності, участь у фестивалях і конкурсах, роботу над альбомами та синглами. Ми аналізуємо музичний стиль колективу, його поєднання рок-естетики з національною тематикою та значення для формування сучасної полтавської сцени.
Також представлено матеріал про Євгена Романенка («Їжак») — музиканта та культурного діяча. У статті висвітлено його роботу в кількох відомих колективах, зокрема у гурті «ТаRuta», де він поєднав фольклор із рок-аранжуваннями й виступав на всеукраїнських культурних подіях. Простежується еволюція його творчих методів та внесок у популяризацію української музики.
Завершує номер біографічний нарис про Михайла Шамраєвського — бас-гітариста й аранжувальника, який співпрацював із низкою полтавських колективів. Ви дізнаєтеся про його професійний шлях, роботу у студіях, участь у концертних програмах і вплив на звучання гуртів, з якими він працював.
ФонтарЪ №52 (2017) випуск українського панк-фензіну,
присвячений хардкор-сцені України. У номері — огляд сцен і подій з 90-х до 2017 року:
концерти, тури, ключові гурти та локальні рухи, що формували спільноту.
Факти, спогади, атмосфера без прикрас — усе, що допоможе побачити
український хардкор таким, яким він був.
ФонтарЪ №51 (2017) — фензін про дарк кантрі, DIY і грайндкор
Вийшов ФонтарЪ №51 (2017)
Новий номер — це темні тони, сирий звук і простори, створені з нічого. У цьому випуску: розповідь про гурт Zwyntar і те, як звучить дарк кантрі по-українськи; окрема стаття про жанр як культурне явище; репортаж з фестивалю DIYstvo, що існує не завдяки, а всупереч; спогади про Пустоцвіт — антифашистський простір, що залишив слід у пам’яті багатьох.
Також у номері: аналітична стаття «Від анархії до постіндустріалізму» та матеріал «Грайндкор за рамками панк-року» — про звук, який іде далі.
ФонтарЪ №50 — український панк, історія DIY та сцени
Ювілейний випуск зін-фензіну «ФонтарЪ». Ми постійно писали про ті чи інші аспекти панк-сцени та DIY в Україні — окремі гурти, регіони, події. Але цього разу вирішили поглянути на все більш масштабно — на прохання читачів.
Чесно кажучи, ми довго це відкладали. Бо якщо братись за цю тему — то треба робити енциклопедію. Але ми зібрались і зробили коротко. Звісно, не згадали всіх — це фізично неможливо. Але намагались передати дух, історичний ракурс і енергію українського панку.
У цьому номері — історії локальних сцен, культових і маловідомих гуртів, перші фестівалі, зін-культура, протест, сатира, самоорганізація. Від Харкова до Ужгорода, від Полтави до Сум. Від «Оселедця» до «Rude Riot». Від Пушкінської, 10 до залів без сцени і світла. Це наш спосіб пам’ятати й дякувати тим, хто тримав і тримає сцену.